Офіційно
Останні новини
Випадкове фото
Корисні посилання
Зараз на сайті
На сайті один гість та відсутні користувачі
Старенька хата
Стоїть старенька хата,
Стоїть стара – старенька.
Жила у тій хатині
Моєї мами ненька.
Усе там зберігаєм:
І скриню, і ряднину,
З любов’ю доглядаєм,
Ми пічку старовинну.
На ній співають півні,
Що ранок провіщають.
На ній волошки сині,
Що в полі зацвітають.
І маки там червоні
Цвітуть серед колосся,
Щоби на нашім полі
Родило і рослося.
У тій печі Бабуся
Пекла пухкі хлібини,
І я пекти навчуся,
Навчу дочку і сина.
Щоб знали, пам’ятали
Про дім свій, про родину,
Щоб завжди повертались
На рідну Україну.
Присяду я до пічки,
Теплом її зігріюсь,
І просиджу до нічки,
Розплачусь і розмріюсь.
Музей
В школі відкрили музей.
Є там багато речей;
Все там побут народний,
Нам це цікаво сьогодні.
Як прабатьки наші жили,
Як працювати любили,
Є там колиска маленька,
Що заколисує ненька.
Давнє там є веретено,
Є килимочок плетений
І невеличка сокирка,
Сяє різдвяная зірка,
Що по селу проносили,
Долі у бога просили.
Тож збережемо багатство,
Кров’ю заюшене братство.
Щоби жила Україна
Вільна, прекрасна, єдина!
Традиція
Є традиція в Україні
Вишивати волошки сині
І біленьке рядно гаптувати,
Як колись нас навчала мати.
Вишиваю я знов сорочину
Для горобчика мого, для сина.
Вишиваю хрестиком міленьким,
Не забудеш ти рідної неньки.
По світах пронесеш сорочину,
Не забудеш свою Україну.
Не забудеш ні батька, ні неньку,
Не забудеш бабусю стареньку,
Що сидить і весь час вишиває
І онука в хатині чекає.
Старенька хата
Стоїть старенька хата,
Стоїть стара – старенька.
Жила у тій хатині
Моєї мами ненька.
Усе там зберігаєм:
І скриню, і ряднину,
З любов’ю доглядаєм,
Ми пічку старовинну.
На ній співають півні,
Що ранок провіщають.
На ній волошки сині,
Що в полі зацвітають.
І маки там червоні
Цвітуть серед колосся,
Щоби на нашім полі
Родило і рослося.
У тій печі Бабуся
Пекла пухкі хлібини,
І я пекти навчуся,
Навчу дочку і сина.
Щоб знали, пам’ятали
Про дім свій, про родину,
Щоб завжди повертались
На рідну Україну.
Присяду я до пічки,
Теплом її зігріюсь,
І просиджу до нічки,
Розплачусь і розмріюсь.
Музей
В школі відкрили музей.
Є там багато речей;
Все там побут народний,
Нам це цікаво сьогодні.
Як прабатьки наші жили,
Як працювати любили,
Є там колиска маленька,
Що заколисує ненька.
Давнє там є веретено,
Є килимочок плетений
І невеличка сокирка,
Сяє різдвяная зірка,
Що по селу проносили,
Долі у бога просили.
Тож збережемо багатство,
Кров’ю заюшене братство.
Щоби жила Україна
Вільна, прекрасна, єдина!
Традиція
Є традиція в Україні
Вишивати волошки сині
І біленьке рядно гаптувати,
Як колись нас навчала мати.
Вишиваю я знов сорочину
Для горобчика мого, для сина.
Вишиваю хрестиком міленьким,
Не забудеш ти рідної неньки.
По світах пронесеш сорочину,
Не забудеш свою Україну.
Не забудеш ні батька, ні неньку,
Не забудеш бабусю стареньку,
Що сидить і весь час вишиває
І онука в хатині чекає.
Нещодавно у музеї «Світлиця пам'яті» Новороздільської ЗШ І-ІІІ ступенів №3
був проведений виховний захід «Дивна річ –у хаті піч» під керівництвом педагога-організатора Маланчук Л. Є. та учителя музики Попика В.І.
Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. У народі існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. І тільки вивчаючи і знаючи ці традиції, ми зможемо передавати культурну спадщину свого народу, набуту віками, нащадкам. І таким чином підтримувати козацький рід, якому, як відомо, «немає переводу».
Український народ має безліч прекрасних і цікавих традицій та звичаїв, з якими постійно знайомлять учнів у Новороздільській ЗШ І-ІІІ ступенів №3. 3 грудня 2015 року у шкільному музеї «Світлиця пам’яті» було проведено свято «Скарби з бабусиної скрині» під керівництвом бібліотекаря Гранковської Ольги Володимирівни.
Різдвяні свята – одні з небагатьох у християнському календарі, в яких тісно переплітаються церковні і народні традиції святкування Різдва Христового. Це велике християнське свято - день народження Ісуса Христа, Спасителя світу. Нині все частіше за гучними святкуваннями Різдва, забуваються давні звичаї цього дня, які передавалися з покоління в покоління. Для того, щоб популяризувати серед школярів традиції співу українських колядок, відродження та збереження різдвяних звичаїв у родинах у шкільному музею було представлено презентацію «Вертеп – український театр».